Коли я набридну тобі ти скажи,
що більше десерти не любиш.
Я вимкну мобільний, й на ліжку журби
до ранку страждатиму, любий.
Із горя, одчаю кальян запалю,
можливо, нап'юся у зюську.
А після без сумніву, смутку жалю
наквашу задок драній Люсьці.
Й нехай будь-що-буде, посадять мене
за темні злочинницькі ґрати.
Згадаєш цукерочки і Каберне,
захочеш халви скуштувати.
Та щоб не було цього, милий, тобі
нечасто даватиму цукор.
Смаколики - очі мої голубі -
солодка бентега і мука.
Цукровий дiабет
© Copyright: Татьяна Левицкая, 2021
Свидетельство о публикации №121030704717
Свидетельство о публикации №121030704717
Рецензии