Зоряне пiр я

Ліхтає світло в небі як примара
Блакитна височінь прозора,
Ні радощів, ні спогадів,
Нічого, от тільки
Серце крається небого.

Хоть плине час,
А думи, як бурхливе море,
Усе спливає із самого дна
Замиленим там білим смутком
За хвилює останньою вони,
Всі з тягарем на шиї полягли

На березі сліди хвилясті
Там передчуття змієм у камінні спить.
А голубе любове моя
На важкому брилі сидить
Ти як будеш летіти пташечко
То пір'я облиш на стежині
Якщо буде скрутно мені
Я з пір'я крила зроблю
Щоб у лихі дні
Змогла б бачити море

Ти моя пташечко синя
Злякано плескають крилами,
Чи ти могла мені люба
Зернят принести білих
Спогади тануть далекі,
Ритвини у траві та ями
Ти принесла мені в ранці
Пелюстки із троянди.

Хтось в темному небі
Ховає своє обличчя
То біла хижа Луна
Шукає рибу на річці
Хочеться стати босоніж
Вийти з діжкою й хлібом
Може вона мармурова
Захоче пити та їсти.

Пригортаю я пташку до себе
Пір'я летить сизе та біле
Сніг за вікном сипле,
Немов сліпий гречку сіє
Холодно на порозі,
Заповито віконце
Темно зараз, та завтра
Знов зійде це сонце

От тільки би дочекатись
Лихую годину приспати.
На птаху перетворитись
Щоб до зіроньки завітати.
Пригортаю я свою зіроньку
А вона холодна.
Цілую її вустами,
Як нікого до того.

Зійди но зіронька в небі
Зійди но над вечір,
Щоб хмари небесні,
Огорнули твої білі плечі.
Не можу я тебе обійняти.
Не можу з тобою говорити.
Тільки в твоєму холодному сяйві
Можу під ним я ожити.
Можу я й посміхатися, можу і танцювати.
Тільки ти можеш бачити
Як з крилами зламаними
Важко в небо злітати.


Звездные перья.


Рецензии