Сон-17

Важко вибратись із дому
Й крок зробити за поріг,
Як на дворі невідомо,
Які люди, що за вік.

Двері - наче прикордоння,
У сусідську наддержаву,
Яку звідусіль боронять -
Й захищають устрій владний.

Щоб туди потрапить, треба
Перейти гірський хребет.
Але воїни не дремлють,
Й стережуть, немов Тібет.

І поріг лягав під ноги,
Як непрохідний каньйон,
І вертав назад, додому,
Не порушивши закон.

Як же вибратись з квартири,
І відповідать вимогам.
Бути мирним рекетиром,
Й завойовником безкровним.

Щоб в очах - прийнятний погляд,
Без вигадливих химер,
Щоби глюки від наркотиків,
Вивітрились з атмосфер.

Щоби вигляд відповідний,
Не як в синього бомжа,
Усміх стриманий, привітний,
А не скручений від ржак. 

Не вульгарно, з легким блиском,
Як актори з голівуду.
Прямим ходом, хоч і слизько,
В білих кросах, хоч по бруду.

Скільки гір вже підкорились,
Скільки ще їжачать піки.
Таким темпом я з квартири
Мо, не виберусь до віку.