Не йди...

Не йди - шепотіла душа
І серце від болю волало.
Та щирості я не знайшла,
Все більше надію втрачала.
Якби ж то хтось міг пояснить,
Що саме чуття зруйнувало?.
Ти чуєш життя голосить?
Бо щастя свого не діждало.
... А кажуть любов не мина
До віку з людиной живе
А наша чомусь оцвіла...
Примарой в минуле іде


Рецензии
Здравствуйте, Тина! Стихотворение хорошее, искреннее.
Но в нем есть грамматические легко устранимые ошибки:
слово "валало" - надо вОлало, "щiростi" - надо щИростi, "не мена" - надо не мИна.
С уважением

Петр Затолочный   25.03.2021 23:00     Заявить о нарушении