Живий

Прокинусь завтра на піску пустелі.
Чому я тут? Сюди потрапив як?
Відірваний від двору, від оселі...
Не добрий жарт якийсь — поганий знак.

Чи я живий? Чи це моя реальність?
А думка свердлить: був би тільки сон!
Перед очима наче віртуальність:
І зараз вийде з-за бархана слон...

Не слон, звичайно, а верблюд двогорбий
(Не в Індії ж я тут себе знайшов).
А сонце розпекло нещадно обрій...
Ніхто з-за гір піщаних не прийшов.

Майнула думка: щось не так тут йдеться —
Води зовсім не хочеться мені.
Що коїться у біса? Віднайдеться
Додому стежка? Здогадки страшні

Мою свідомість ріжуть, розтинають.
Не в змозі я повірити у це.
А босі ноги по піску ступають
Гарячому — зварилось би яйце.

Та жАру шкіра ніг не відчуває.
І спека не вражає голови.
Жахіття не минається — триває.
І розумію: я вже не живий.

Реальність... дійсно... Іншого вже світу!
Пустеля виглядає наче Марс.
І втратив я життя свого орбіту.
Не вірю в цей тривалий довго фарс.

Побіг пісок хвилюючись угору,
З нівідкіля з'явився вітерець...
В пустелі проростати стала флора.
І підійшов до мене сам Творець:

"Не плач людино — склалася так доля,
Не все скінчив ти, що запланував.
Там рід твій є, в волошках знову поле —
Страждати так не бачу я підстав.

Твоя душа нікуди не поділась,
Прийшла до мене в гості — знов піде.
За шлях короткий щедро збагатилась,
Земну дорогу хутко віднайде.

Тілесна оболонка — це твій одяг.
Зносилася... Її ти не жалів.
Бери нову — куди впаде твій погляд —
Без ран пекельних, болю, костурів.

Своє ти бережи новеньке тіло.
Пери його частенько, дбай завжди.
Служило довго щоб, та не зітліло.
І не пізнаєш нової біди".

Дітей своїх я бачив дві родини,
Онуків, що збирались за столом.
І жінку в чорну вмотану хустину.
Відчутний був в сім'ї моїй розлом.

Шепнув мені на вухо Бог відверто:
"Тебе в родину знову відпущу.
Ти парубок, я бачу, дуже впертий,
і тягнешся до рідного борщу.

Невістка буде в березні вагітна
(На первістка у сина плани є).
Підеш до них? Волошкою розквітнеш.
А хочеш маком? Рішення твоє...

Звичайно хочу я у рідну хату.
До сина — тільки мріяти я міг!
Дівча чи хлопчик? Сенс є обирати?
Лише б ступити на святий поріг.