Донька-10

У священника в приході
Репутація невтішна,
У його доньки-небоги,
Поселився демон в ліжку.

Батько гнав його - у шию,
Під бурчання молитов.
Але злий дух незлостиво
Усміхася і не йшов.

Та священник - чувся сильним,
Здатним здужать й сатану,
Тож рішив до екзорцизму
Вдатись, щоб прогнать ману.

Споглядав, як проникає
Спритний демон у вікно,
Як цілує й обнімає,
Пє на брудершафт вино.

Як приносить подарунки,
І троянди, коли смеркне,
Як він прагне обманути -
Й затягнути доньку в пекло.

Споглядав, як донька тане
Від обіймів ефемерних,
І не бачить, що оману -
Напустив на неї демон.

Тож настав час порятунку
Від страшенної напасті.
Що затягувала доньку
У страшні любовні снасті.

Отче прочитав молитву,
Перед духом спересердя
Дав ляща і підзатильник,
Й наказав навіки: "Геть іди!"

Але впала донька долу,
Татку, рідний, не гнівися.
Він не демон, він - Микола,
Й обіцяв мені женитися.