Мара Белчева
Пронісся вихор. Дощ якоїсь миті
крізь пір’ячка пташиних крил пройшов.
І буки, ніби шовком ніжним вкриті,
обтрушують зелене листя знов.
Про щось шепоче небо соколине.
Політ надій весняних кличе ввись.
Із серця соловейка пісня лине.
І шлях стрімкий мене зове кудись.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Мара Белчева
Вихрушка префуча, дъжда премина
на птичките през пъстрите перца.
И буките наметнати с коприна
отърсват младите листца.
Приказва нови приказки небето.
И пролетни надежди вред цъвтят.
Унесен славея си лей сърцето.
Усмихва се и моя стръмен път.
Мара Белчева. Пронiсся вихор...
© Copyright: Любовь Цай, 2021
Свидетельство о публикации №121030304733
Свидетельство о публикации №121030304733
Рецензии