Донька-8

Як батьків не вибирають,
Виростаючи в родині,
Так й з дітьми - ніхто не знає,
Ким же виросте дівчина.

Може, виросте - як пані,
Вихована та культурна,
Може, спухне на дивані
І забє на фізкультуру.

Може, виросте - як мишка -
Сіра, тиха, непримітна,
А мо, зробить модну стрижку,
Й тайком прийде вагітна.

Гірше, як донька, як напасть,
Наче горе несусвітнє.
Бешкетує і робить капості,
Бо вона - маленька відьма.

Такій ріжки не обломлять,
Ні методи виховання,
Ані пасок, ні оглобля -
Ані батьківські повчання.

Тільки батько докоряє -
Й ставить у куток небогу.
В нього кружка з чорним чаєм -
Виливається на ноги. 

Тільки пригрозить їй пальцем
За манери хуліганські.
В той же день - ножа окрайцем
Палець той до крові ранить.

Тільки доньці заборонить
Йти з палаткою в похід.
Уночі ридають грози -
Тоне в річці теплохід.

Тільки входить в суперечку,
І кричить із нетерплячки.
Як біжить вмить по аптечку -
За таблетками від срачки.

Тільки він вдаряє ствердно -
Кулаком важким по столу.
Як зривається зі стелі
Люстра й падає спрожогу.

Тільки батько - свої речі
Склав в рюкзак, і попрощався.
Не знайшов їх ані ввечері,
Ані вранці, на нещастя.

У процесі виховання
Став татусь - сумний й невтішний,
Програвав в усіх змаганнях,
В усіх конкурсах був гірший.

Загубив останню радість,
Віру у різдвяне диво.
Бути клоуном на старість -
Невесела перспектива.

В чорнім домі без обіймів,
Й без любові, що щемить.
В нім жила маленька відьма,
Й вчила інших, як їм жить.