нфо-привид-11

Жила жіночка з дочкою -
Від неділі й до неділі.
І секунди гарячково,
Як малі лошатка бігли.

Та у домі невідь звідки
Взявся привид - невидимка.
Полюбилась йому жінка,
Над губою дві родимки.

Полюбилась йому донька,
Оченята, як ожини.
Він туливсь, як голубонька
До дівчат, як до родини.
 
Появивсь, як місяць повний,
І став видимим для жінки.
Мріяв, що слова любові
Зажевріють, як жаринки.

Та слова в устах застигли -
І осипались піском.
Бо не може невидимка
Й ворухнути язиком.

Бо біда у нього сталась
Не намріяна - реальна.
Він утратив свою здатність
Бути тілом матерьяльним.

Не найшов він інший вихід,
Як вести свій діалог,
Через доньку, ставши тихо
За спиною, наче йог.

Та пекли слова любові,
Наче біль в гарячих скронях.
Повторяла фрази донька -
За коханцем, безборонна.

Як схопила її мати -
В оберемок, наче здуру,
І не знала, що й казати,
Й яку капати мікстуру.

Люто тупнула ногою -
І порвала серце в клоччя.
- Залиши нас у покої,
Згинь нечиста потороча.