Донька-7

В вихованні батько завжди
Вибирав жорстку методу.
Щоб дружина й діти газду
Слухались, неначе Бога.

Кожне слово батько ділом
Припечатував до попи.
Ну, а родичі крутились,
Наче мухи у окропі.

Гримне, наче громовиця,
Й діти - миттю за столом,
Коли батько вдома злиться,
Краще прослизнуть котом.

Вимагав досягнень й звершень,
У щоденнику - відмінно,
Бо якщо не серед перших -
Нащо вчитись взагалі тоді.

Та биттям і покаранням
Можна дітям вибить мізки,
І не першими - останніми,
Будуть успіхи невтішні.

Як би батько не старався -
Кулаком гримів залізним,
Але донька пасла задніх -
Хоч в кутку ридала слізно.

Батько закрутив всі гайки,
Аби вплинуть на успішність,
Та брехуха била байдики -
І сміялась - а навіщо?

Батько пінився від крику,
А донька - рада старатись.
Він, як лев підбитий рикав,
Ледь тримавсь, щоб не зірватись.

А їй байдуже, сміючись,
Йде супроти паравозу.
Хоч він дівчину розплющить -
Не лишивши й запах рози.

А донька - нутром бунтує,
Ставлячи життя на кон.
Хто ж з них двох в війні спасує -
І залишить першим фронт.