Сон-11
Ті місця, як чорні точки,
Куди й в спогадах вертатись
Не хотілося б й разочок.
Здатні запустити тригер
Й зворушити хвилювання.
Серце болем до надриву
Як залізом, розпікають.
Ті місця тривожать память,
Розривають, як собаки
Шмат украденого мяса,
І зїдають без остатку.
Снилось - що я маю місце,
Табуйоване з роками,
Дім, де стіни пахнуть вбивством,
Й мертві кровю дорікають.
Памятаю кожне слово,
Що запалює ненависть,
Кожен порух випадковий,
Котрий прагне стать фатальним.
Памятаю влучний вистріл,
Що, немов в більярді кулька,
Розтрощив всім ненависний
Почуттів людських трикутник.
Повертаюсь - я в будинок,
Що, закинутий, тривожив
Серце, мов допіру втихнув
Гострий постріл переможний.
Дім, занедбаний, забутий,
Відкривав замерзлі двері,
І, як кіт, просив ввімкнути
Посинілі батареї.
Загорівсь прощення вогник,
З батарей потоком чорним -
Каплі капали жертовні
Чи багнюки а чи крові.
Я втекла з страшного дому,
Сіла на старий автобус.
Де бабки вчинили гомін,
У розмові про гріховність.
Свидетельство о публикации №121030105042