Сон-11

З часом з памяті зринають
Ті місця, як чорні точки,
Куди й в спогадах вертатись
Не хотілося б й разочок.

Здатні запустити тригер
Й зворушити хвилювання.
Серце болем до надриву
Як залізом, розпікають.

Ті місця тривожать память,
Розривають, як собаки
Шмат украденого мяса,
І зїдають без остатку.

Снилось - що я маю місце,
Табуйоване з роками,
Дім, де стіни пахнуть вбивством,
Й мертві кровю дорікають.

Памятаю кожне слово,
Що запалює ненависть,
Кожен порух випадковий,
Котрий прагне стать фатальним.

Памятаю влучний вистріл,
Що, немов в більярді кулька,
Розтрощив всім ненависний
Почуттів людських трикутник.

Повертаюсь - я в будинок,
Що, закинутий, тривожив
Серце, мов допіру втихнув
Гострий постріл переможний.

Дім, занедбаний, забутий,
Відкривав замерзлі двері,
І, як кіт, просив ввімкнути
Посинілі батареї.

Загорівсь прощення вогник,
З батарей потоком чорним -
Каплі капали жертовні
Чи багнюки а чи крові.

Я втекла з страшного дому,
Сіла на старий автобус.
Де бабки вчинили гомін,
У розмові про гріховність.


 


Рецензии