Приїхала вчитись до міста
Дівчинка гарненька, молода,
Тай зустріла хлопця-козака,
Він подарував цвітне намисто.
Довго зустрічалися вони,
Та хвилина радості настала,
Клопоти весільні до снаги,
В РАКС піти готові молодята.
Ігор на примірку поспішав,
В «Індпошиві» заказав костюм,
Мотоциклом врізався в причеп,
Та загинув, миттю, не моргнув.
Горе закрило світ сонця,
Батьки лежать без тями,
Дівчина що ясне віконце,
Наречена, в неприглядному стані.
Поховали єдиного сина,
Мов вирвали серце з грудини,
Плаче його кохана,
Мов ніч навкруги все вкрила.
Доля буває жорстока,
Радість зміняє горем,
Гинуть бійці на сході,
Гинуть водії на дорозі.
Хай лихо людей обминає
Біди вже пізнали вдосталь,
Хай сонечко мирно сяє,
Ще сотні років поспіль.
Це було в Олександрii
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121030110544
Свидетельство о публикации №121030110544
Рецензии