Ти мовчи, мовчи, калино,
Не кажи нікому
Що мя бачила зі спини
В сяйві мерехткому.
Випадково, краєм ока -
У руках синиця...
Світом рознесе сорока
Мою таємницю.
Місяц лусне тай до низу:
-Щастя в нього повна
(Бачив із гори) валіза.
Кількість невимовна!
Позбігалися з усюди,
Всі уважно стежать,
Деж воно те щастя, люди,
В нього лише нежить?!
Відпустив, кажу пихатий.
Щастя тепер вільне.
ЗАйде кожному до хати,
Бо воно є спільне!
Щастя
© Copyright: Пётр Троян, 2021
Свидетельство о публикации №121022808528
Свидетельство о публикации №121022808528
Рецензии
