Йшла по воду, до криниці біля пошти,
йшла по воду, біля греблі де ставок
де сільрада ще не продала її за кошти,
а ставок, за всі роки засох.
У селі води нема десятиліття,
навіть труби у землі вкрились іржею,
а від мешканців чути одні прокляття
тим хто це зробив, та про людей не дбає.
Йшла по воду, де колись стояла пошта.
йшла по воду, де криниця аж серед села,
а її батько у війну дійшов до Будапешта,
шкода, що пам"ять про все це не зберегла.
А люди кажуть, то за що ж вони страждали?
Та проливали кров до Перемоги,
а бідні люди, що ж вони дістали?
За всі роки на свої хворі ноги.
Укр. Йшла по воду, до криниц1
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121022804134
Свидетельство о публикации №121022804134
Рецензии