З анекдотами під пиво
У смішного мужичка,
Виростала депресивна
І задумлива дочка.
Він стограмився уранці,
Хлібом з салом заїдав,
А донька - складала ранця,
І зникала без сліда.
Він в обід опохмелявся -
І моргав навпроти сонця,
А донька - немов Пікассо -
Задивлялась у віконце.
Він увечері причастя,
Під брудний рукав приймав.
А донька - шукала щастя,
Й довірялася віршам.
Жили як одна родина,
Та немов на двох планетах,
Було надто нелюдимо
У кімнаті в кілька метрів.
Ну хіба не можна - просто
Не дивитися звірятком,
І не жерти, як короста,
Доріканням, думав батько.
Ну хіба не можна - просто
Не спиватись в мертвяка,
Й не коптити димом кості -
Часом - думала донька.
Та слова - як квіти вяли
На закинутій могилі.
Він веселий був і пяний,
В нею ж серце стало гирею.
Та слова - були німими,
Хоч кричали у вухах.
Від запоїв він був синій,
А вона, як смерть, бліда.
Донька-6
© Copyright: Хохол Хохотович, 2021
Свидетельство о публикации №121022810084
Свидетельство о публикации №121022810084
Рецензии