З дощем холодним, плачучи від смутку,
Зима уходить, поступаючись весні.
Земля - калюжах, сірий сніг - у грудках.
А я радію і не соромно мені.
Чому радію? Я і сам не знаю,
У снах літаю знов і, навіть, у пітьмі.
Душею й серцем вЕсну відчуваю-
Коротше- ночі, приростають дні.
І, наче, жде мене небачене кохання-
Прийде в ту мить, розквітнуть як сади.
Пірнаю в вЕсну, неочікувано ранню-
В любові знов освідчуюсь тобі...
З дощем холодним...
© Copyright: Георгий Олегович Хват, 2021
Свидетельство о публикации №121022708786
Свидетельство о публикации №121022708786
Рецензии