Стоїть у селі вже покинутий храм,
Не чути вже здалеку дзвонів величних,
На службу що кличуть, у ньому життя
Застигло й завмерло, тепер і навічно.
Колись більшовик тії дзвони скидав,
А в храмі він хлів повелів влаштувати ;
Недовго проте свою гордість плекав,
Прийшлось божий гнів на собі відчувати.
Розпався Союз, ми вже вірити вільні,
А храм все стоїть сиротинцем сумним.
Надіється, може почуються співи,
У стінах, що так постраждали колись.
Покинутий храм
© Copyright: Анна Фролова 6, 2021
Свидетельство о публикации №121022703720
Свидетельство о публикации №121022703720
Рецензии