Шелеснуло дощиком
Громом загриміло
Кіт прибіг наляканій
Шаснув у вікно
Посміхаюсь темряві
Літо… Пролетіло?..
Ще не менше місяця
Але все ж пройшло…
Лупонув! І блискавку
Із під хмари вихопив
Кинув мені між-очі.
Сліпонув. Лякав.
Та давно не лихо то –
Я чекав ужЕ ждучи…
Тишею засмучений
Очі прижмурляв
Він пробіг… А зоряність
Затулив бровистістю
Начебто нахмурившись
Землю поливав.
Шелеснув дощистістю
Загримівши щедрістю
Блисконувши щирістю
Врожаєм упав…
Все! Пройшов. Погодиться.
Небо розхмуряється…
Ляпотить – та: з даху те!
З неба вже нема…
Кіт вже заспокоївся
І, як з здавна водиться
Ожива окроплена
Дощиком, земля!..
/Знайдено випадково у старинному щоденнику (за 2009-2010р)...
але на окремому аркушу і дату неможу згадати...
Навіть рік... в тумані.../
Шелеснуло дощиком, ожива земля!..
© Copyright: Александр Ив Бондарь, 2021
Свидетельство о публикации №121022605205
Свидетельство о публикации №121022605205
Рецензии