Сьогодні день в захмареній імлі,
Мороз дрімає в мовчазних калюжах,
Холодний вітер гонить по землі
Сніжок і виє, ніби занедужав.
Дивлюсь на небо, і безмежний сум
Охоплює меланхолійну душу,
Ще й плутанину неотступних дум
Я стримувати недоладно мушу.
Так захотілося мені своїм теплом
Ділитися з усім безкрайнім світом,
Прикрити наче ангельським крилом,
Як зігріває мати рідних діток.
Так захотілося і ніжність, і любов
Усім великодушно дарувати,
Почути кожний відчайдушний зов
І радістю, як хлібом, частувати…
Захотiлося
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121022406950
Свидетельство о публикации №121022406950
Рецензии