Донька-1

Батя завжди був, як батя,
Кулаком гримів по столу.
Не нажив сімї багатства,
Та, як мент, жив по закону.

Від зарплати й до зарплати -
Вистачить на все потроху,
На кредит і на кварплату,
На одежу, їжу трохи.

Як-не-як, та для дружини
Батя був, як банкомат, -
Знала, де взять на гостини,
Чим прикрити голий зад.

Не жалів грошей для доньки,
На морозиво - будь ласка,
На новенькі модні шмотки,
На життя напівпрекрасне.

Та у казку діти вірять,
Поки в надцять їх не сприщить,
Дізнаються - здохли звірі,
Й Дід Мороз на кладовищі.

Й батько їм уже не приклад,
А продажний лисий мент,
До якого, хоч і звикли,
Та зламався постамент.

Й кожен день після вечері,
За батьківську пятихатку,
До злочинства непричетна,
Донька крила правду-матку.

Що він гвинтик у системі,
Що нікчемний - наче тряпка,
Береже для мільйонерів
Тихі громадські порядки.

Що в усіх на побігеньках,
У злочинців й генералів.
Як телятко, ссе дві неньки,
Бо покірне і слухняне.

Батя вислухав, та вкотре
На доньку махнув рукою.
Кликав пити чай із тортом,
Помиритись й заспокоїтись.

Через рік - щасливий батя,
Обмивав подвійну премію,
Бо донька пішла вступати
В поліцейську академію.