Я голос свій не чую в мікрофон,
паплюжать голос децибели в дроті.
Як заспіва на південь в небі жайворон,
за ним долаю височінь в польоті.
В загальнім хорі соло не спою,
останньої я звій не хороводю.
За спів світанок вдячен солов’ю,
як за вологу кисень вдячний водню.
Вільха росте, сивіє осокір,
В Осокорках до долу нахилилась хата.
Я ще живу, і я ще маю зір,
і пожовтілу карточку солдата.
пiсня солдатки
© Copyright: Цветков Александр, 2021
Свидетельство о публикации №121022308580
Свидетельство о публикации №121022308580
Рецензии
