Гарна р ч Прохора К. -Печерського, Лободника

      Поема


                Божій Матері і прп Прохору
                з Києво-Печерської Лаври
                із замилуванням і любов’ю
                присвячується


Не першого
не другого Ісайю
це Ти мене
у торбі
добрій
потрясаєш —
Ти, Боже, добрий!


між піднебессям душ
де ще духу немає —
і занебессям
що і душа не знає
тут дихання
тілесного
й душевного
немає...


І так як слово
вперше нарождаєш
його й на Небі ще нема
і ми тут добре —
про це знаєм
й що я ув торбі
і для чого потрясаєш



І сіль!
і сіль — із сміття
сіль! —
Прохор-Лободник
ще задовго до весіль
голодів з смертю...
й лобода хлібом стала!
й попіл — сіллю!


князь став — ніби село!


Якби в мене любов забрали
й мій шлях украли
без слова
із висот —
все чмо вернулося б у чмо
і стало б те й таким
яким до мене
і було


вважаєте — з в і д т и  народи
                є і ці і ті


піднятись
можна —
збутись чимось
кимось
лиш в Христі!!



Князь — виправивсь
(о! званий Окаянним...
                київське тло)
та знав він половців з селом



а  д е  б у в  Прохор —
половців як ви здогадуєтесь
зовсім не було...

23.02.2021,
свято Прохора К.-Печерського, Лободника