БОкС-44

На дворі під мирним небом,
Що над прірвою нависло -
Діти гралися кумедно -
В ігри із подвійним смислом.

Сміх, що чувся іздалека,
Розпадавсь зблизька на друзки,
Чутно, як йшов бій нелегкий,
За колишніх вірних друзів.

У війнушки з автоматом
Грались діти не на жарт.
Хтось навчивсь впритул стріляти,
Хтось у вчителя з-за парт.

А дитяча пустотливість,
І наївність у очах -
Стали лиш надійним гримом,
За яким ховався жах.

Головне в війні - прицільність,
Око снайпера надточне,
Щоб здаля влучати в цілі -
У майбутнє бити точно.

Щоби ворогів безпечних,
Що святкують перемогу -
Знищити вогнем сердечним
Чи коханням до знемоги.

Знищити, коли забудуть,
Про ображену дитинність.
Коли все життя в них буде -
В непроглядних перспективах.

Знищити в обіймах щастя,
В дивнім мареві достатку,
Щоб було що їм втрачати,
Під злий усміх янголятка.

На дворі сміяться діти -
Наче передзвони з раю.
Їм би небу порадіти,
А вони - в війнушки грають.