В этих степях... Людмила Юферова

Людмила Юферова
У цих степах...
http://stihi.ru/2020/08/14/5076
-------------------------------------

Вогнем палає вічний небокрай,
Земля спросоння позіхає тяжко.
Я п’ю світанок, ніби теплий чай,
Із золотої сонячної чашки.

О, скільки фарб, хоч пензлем розітри:
Багряний обрій і зелені кручі!
А за лиманом чубляться вітри,
Ганяють сонце по стерні колючій.

У цих степах вгніздилися віки,
Спинився час у вічному безмежжі,
І тільки хмари – вічні диваки-
Поволі плинуть – звірі, люди, вежі…

Який огром – як велетенський птах!
На хвилях чайки небо в’якорили.
А я стою зі словом на вустах,
Яке от-от злетить на синіх крилах.

************************************


Огнем пылает вечный небокрай,
Земля зевает, чуть проснувшись... тяжко.
Я пью рассвет, как будто теплый чай,
Из золотой, из солнышковой  чашки.

Пир красок здесь, хоть кистью разотри: 
Восход багряный , зеленеют кручи!
А за лиманом спорят ветры и
Гоняют солнце по стерне колючей.

Века  ли угнездились здесь, в степи,
Иль время вдруг остановилось в вечном?
И только тучи –  эти чудаки -
Плывут  неспешно -  звери, люди, вещи ль...

Какой гигант -  как исполинский птах!
На волнах чайки - словно якорь милям.
А я стою со словом на устах,
Оно вот-вот взлетит на синих крыльях.