нфо-привид-8

Разом з жінкою в кімнаті
Жила подруга прозора.
Було з ким порозмовляти,
В довгі вечори зимові.

Привиду було цікаво
Все, чим жіночка жила.
Яку любить вранці каву,
Чим забита голова.

Чом сама, без чоловіка,
Де згубивсь останній шанс,
Виглядає ж не по віку -
На тридцятку без прикрас.

Як минає день робочий,
Чи нема проблем із босом,
Чи працюється охоче,
Чи з-під палки, як попросять.

Чим обідала в столовці,
Рибу вибрала чи мясо?
Як годують держслужбовців,
Який, врешті, чек на касі.

Чи діждалася трамваю,
Чи пройшлась зупинку пішки,
Бо удома не чекають,
Чоловік, й дітей усмішки.

Що купила на вечерю?
Щось, напевно, солоденьке,
Щоб сидіти і по черзі
Заїдати день благенький.

Та якось спиталась жінка,
Поміж іншим, пючи каву.
Чом важливою настільки
Вона стала для примари.

- Ну навіщо тобі знати,
Який видали аванс,
Скільки залишку на карті,
Чи складається баланс?

Які тіна і помада,
Які в сумочці прокладки,
Чи насправді хочеш знати,
А чи корчиш боску матку.

Не із царської я крові,
Не з токійських стюардес.
Тож дивуюсь, що у когось
Викликаю інтерес.

І, здається, що й ти вкотре
В дім зайшла не по адресі,
Нащо цей інфо-непотріб,
Теж не знаєш, якщо чесно.