Сон-4

Снилось, я не просто жінка,
А багатодітна матір,
І дітей у мене кілька,
Щоб спросоня не збрехати.

До дітей була уважна
І сварилась напівтону,
Навіть інколи відважно
Йшла по виклику до школи.

Завагітніла я вкотре,
І на місяці девятім,
Пішла в колі ближчих подруг
Біля берега гуляти.

На прогулянці пологи,
Почалися - хто б подумав.
Бились хвилі об пороги -
Грали кобзарі в задумі.

Дівчинку я народила
Не просту, а богатирку.
В кілограмів десять дива,
Що не бачила й у цирку.

Став малюк просити каші,
Уминав за дві щоки,
Став ходити не на часі,
Зразу ж після породин.

Взяв до рук червону ручку
Й аркуш чистого паперу,
Став писати не карлючки,
А вірші - як у Гомера.

Попросилась погуляти,
Я взяла дівча за руку,
Вона поряд вайлувато -
Йшла, як ведмежа по бруку.

Самостійна йшла й доросла,
З поглядом тяжким й трагічним,
Що летить дівча, здалося -
Не схопила б - впала б в річку.

Знов взяла за руку міцно,
Що безпечно відпустила,
Знов гуляли ми по місту,
Наче все життя в нім жили.