Трохи - того...

  Рибалять  хлопці  на  “Клину”.  Клин — річ
ка називається. За кілька кроків від їхнього
розташування,  налаштована і моя  вудкова
споруда.
   Рибалять... Іх — двоє. Ближчий,  що до ме
не  ближчий, виважив  з  річки  такусобі, де
беленьку  рибинку. Обоє з цікавістю розгля
дають вилов
     – Що  воно?..
Запидує  перший  другого, отого, шо  до  ме
не ближчий.
     – Та  запитай  діда,  який  неподалік  тебе
сидить...
Каже  другий  першому,  який  рибалить  на
відстані, далі від мене.
   – Е-е, ні…
Відказує  перший,  що  є  ближчий  до  мене.
   – Чому? – Поцікавився другий.
   – Та він трохи – того…
І цей, що до мене ближче сидить, розтопир
кою  пальців  на  руці, повертів  у  себе  біля
скроні:
   – Він придумує вірші.   
Каже другому. Отому що…
   – Хлопці!
Не  витримав я їхньої  суперечки і теми, що
до мене.
    – Та ви звичайнісінького  лускиря  зачаба
чили.
Кажу  їм.
    – Ти  чув?  Ну,  що  я  тобі  казав?  –  Заува
жив  перший,  що  ближче  до  мене  сидить
другому,  що  на  відстані,  далі  від  мене, за
першим:
   – Пішли звідси, а то, ще щось, як скаже!
 


Рецензии