нфо-привид-7

Разом з жінкою під боком
Привид жив, як в власнім домі,
Скільки було йому років,
І коли вмер - невідомо.

Лиш відомо, що надміру
Привид був чутливим й тонким,
Слова, кинуті без міри,
Були як під нігті голки.

Що й казати - навіть думка
Морозцем проймала шкуру.
І спадали обладунки
З його тонкої натури.

Співжиття було кошмаром,
Бо думки, як лепетухи,
В голові жіночій марно
Загорялися і тухли.

А у привида трясучка
Спричинялась від думок.
Він кричав на неї - сучка,
А вона не брала в толк.

Тож як жіночка на часі
Розвела думки, як блох,
Він душив її відразу -
Щоб схолов гарячий лоб.

Хід за жінкою - в психушку
Та звернулась моментально.
Каже, що вночі щось душить,
В смислі надто вже реальнім.

Не дійшловши в божевільню,
Жінка в приступі удушшя
Повернулась безнадійно -
І заснула на подушці.

З часом начебто притерлись -
Жінка, втомлена від кашлю,
Слала привида уперто
Той душив її безстрашно.

Інколи крилом байдужим
Острах жіночку черкав.
Що коли насправді - вдушить,
Так, між іншим, поміж справ.