Вона так різноманітна,
Співуча,ніжна та легка.
Вона як квіточка - тендітна,
Плакуча - наче та верба.
Вона знайома із дитинства,
І зрозуміла, і проста.
Заплетені, немов в намисто,
Її чарівність і краса.
Лише вона зігріє душу
Десь у далекому краю.
Її любити я не мушу,
Бо я уже її люблю.
Вона, кажу я знову й знову,
Найважливіша у житті,
Найкраща, бо вона є МОВА
Моєї рідної землі.
Вона така рiзноманiтна...
© Copyright: Татьяна Алёшина 3, 2021
Свидетельство о публикации №121022100754
Свидетельство о публикации №121022100754
Рецензии