Я закохуюсь в зиму щодня, щохвилини, щомиті.
У замети, у віхолу, в вітру шалені пориви.
Я викохую риму в слова, почуттями налиті,
Вчуся жити, любити, творити життя без надриву.
Це вдається не завжди. Втрачаю надію і спокій.
І зневіра в думки прокрадається й сіє тривогу.
А зима в мої коси вплітає прожиті вже роки.
Та незвідані досі ще кличуть у мандри дороги.
Дуже хочеться вірити, думати, бачити, чути,
Знати, що не минає безслідно нічого ніколи
І,можливо, суть Всесвіту вдасться відкрити- збагнути.
Виглядаю весну, що вигулькує з-за видноколу.
Я закохуюсь в зиму
© Copyright: Наталия Бучковская, 2021
Свидетельство о публикации №121021907469
Свидетельство о публикации №121021907469
Рецензии