Сон-2 2

У пісках серед барханів
Я бреду у сновидінні,
І араб мені моргає -
Випробовує терпіння.

Брожу, наче манівцями -
У пустелі знавіснілій,
Пити хочу до нестями -
Бо від сонця очманіла.

Та нема води ні каплі -
Від пісків лишень оскома,
Ні в криниці, ні під каменем,
Ні в пляшках від кока-коли.

Дайте крапельку водиці -
Прошу в пяної компанії,
Бо вночі мені не спиться,
Брожу і води шукаю.

Та в компанії пянички,
Насміялися над дівкою,
- Мо, тобі замість водички?
Випить чарочку горілки.

Мені в горлі пересохло,
А пяниці кривлять рожі -
І жартують, що усохла
Й стала, наче кара Божа.

Спрагла я, немов піщинка -
Знов вернулася в пустиню...
Де б найти хоча б росинку,
Щоб прожити іще днину.

Сон не в руку, а у шию,
Гнав мене в глуху самоту.
Може, я піски розрию,
І найду нарешті воду.

Бачте, люди, що буває,
Як живеш - на поверхах,
Якщо воду відключають -
На два дні - то сниться жах.

Може вранці - піде з крана
Ржава з хлоркою водиця.
Включать воду - й Калахара
Мені більше не присниться.