ми далеко зайшли на укр. яз

Божих задумів не розуміючи,
ми далеко (занадто!) зайшли;
на землі ниву розбрату сіючи,
ждем з Небес, мов дощу, похвали.

В фарісейських поклонах схиляючись,
не міняється грішна душа,
так живе, в беззаконнях, не каючись,
ламаного не варта гроша.

У якого ж ми Господа "віруєм",
як замкне'ні серця для добра'?!
Не на Божі їх справи офіруєм,
ось і кари підходить пора.

Нас тримає у масках на відстані
пандемі'я нена'висті й зла;
йде нещадна війна поміж злиднями,
віру справжню руйнує вона.

"Патріоти", в личину одягнені,
закликають до бійки на смерть;
сенс який у такому "досягненні" -
потопити в крові усю твердь(?)

Миру - мир! - христия'нина заповідь,
як далебі вважаєшся ним;
краще слухати совісті проповідь,
ніж стріляти у спини своїм (!)

Про Вітцівський наказ забуваємо,
тішим самістю свій егоїзм,
але ду'ші невинні втрачаємо;
світом "рухає" - зверхній цинізм.

Ми до нижчого рівня скоти(лися),
зникли людяність в нас й доброта;
якби  щ и р о(!)  до Бога молилися,
відродилась би  в і р а  свята'.

18/02/2021/