У дощу є свої плани, є вони у хмар, у неба,
І Господь собі щось має,
є й у мене, і у тебе.
Тільки ластівка не має у цей день чого робити,
Тільки в'є собі гніздечко,
Ну так треба її вбити.
Нехай лежить на асфальті, розправивши крила,
Життя її закінчилось, та то не я зробила.
Нехай з'їсть її собака, та й так захороне.
Коли комусь треба щастя, чиєсь тіло холоне.
***
© Copyright: Инна Катрага, 2021
Свидетельство о публикации №121021600612
Свидетельство о публикации №121021600612
Рецензии
