Тодi вдивляйешся у обрiй...

Коли вже сутінки сивіють
І в грудях щем
І дивні тіні сновигають
Поміж дерев

А вітер віє, вітер віє
Шепоче мов
Здригаються тривожно вії
Холоне кров

Тоді вдивляєшся у обрій
У кожну мить
А світ непізнаний й тривожний
ледь-ледь бринить


Рецензии