Якось зустрілася весна з зимою
– Тепер моя пора прийшла. Іди.
– О, ні! Ти як говориш це зі мною?
Я ще владика тут і не спіши.
Морозів й сніговиць є ще багато,
Я їх не встигла всіх роздать…
– В руках у мене гарне свято –
Тебе прощать, мене стрічать.
– Зарано ти, цього іще не буде,
Поглянь он, хмари там які,
Там сніговії, вітер ніс застудить
Й мороз мережить на вікні.
– Та все не так! Он сонце, глянь-но.
Бурульки капають зі стріх…
Збирай майно своє негайно
І йди собі за свій поріг.
– Ні, сестрице, лютий є за мною,
За своє буду воювать...
Ось так зима стрічється з весною
Й ніхто не хоче уступать.
15.02.2021
Стрiтення
© Copyright: Игорь Кознарский, 2021
Свидетельство о публикации №121021506619
Свидетельство о публикации №121021506619
Рецензии