Спливає літо в стІйбище зимИ.
Про це ключі нагадують лелЕчі.
Тягар спекОти витримали ми,
Тепер йдемо в обійми холоднечі.
Снопом пшеничним –
виповнився день.
Зима, ось-ось, землі на груди ляже.
Мовчить вона і птаАха – ні телень,
І дух задУхи вивітрився, майже...
Вже аплодує впевненій ходІ
Північний вітер. Стискуючи скроні,
Іду і я, у цьому м о н о т О н і,
Як гість, як плин: кругАми по воді.
Спливаe лiто
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121021503765
Свидетельство о публикации №121021503765
Рецензии