Згадалося, як щиро ми кохали,
Яким здавалось радісним життя,
Як безпорадно часом ми зітхали,
Не в змозі стримати серцебиття.
Так боляче, так щемно відчувати,
Що не повернеться ота весна,
А місяць світить, щоб розчарувати,
Весь час із хмари вперто вирина.
Неначе сон, кохання, дні і ночі,
Нестерпний біль розлук і самота...
Вдивляюся я знов у рідні очі,
Що вабили, як неба висота...
Згадалося
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121021406902
Свидетельство о публикации №121021406902
Рецензии