Він так зрадів, що пішов сніг,
що аж затамував подих.
Він відклав би сніг, якби зміг,
щоб кохана пережила щасливий подив.
Він на пробудження коханої чекати став,
і йому вже від очікування було щасливо.
Так само було восени, коли він чекав
на улюбленою коханою шалену зливу.
І коли кохана прокинулась,
він підвів її до вікна
за руку, і лише потім дозволив
розплющити очі.
І кохана – стала щасливою,
а він – так і знав...
Він звик дарувати їй і дощ, і сніг,
і все, що вона любить і побачити хоче...
Вiн так зрадiв, що пiшов снiг
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121021403383
Свидетельство о публикации №121021403383
Рецензии