Скажіть будь ласка ви мені,
Не думав хтось, колись собі,
Що ми залишим в цьому світі,
І що згадають наші діти...?!
Ось ми живемо, все працюєм,
Кудись все біжимо, будуєм,
Виховуєм дітей, вивчаєм,
Багато планів на них маєм.
Даємо їм граніт науки,
Вкладаєм в душу свої руки.
Роки проходять, ось вже й старість,
Родили внуків вам на радість.
Тоді мабуть на це питання
Приходить відповідь в останнє..
Люби життя і все що в ньому,
Вкладай в дітей ти душу й мову!
Цінуй ти їх і бережи...
дарма життя ти не живи!
Дарма життя ти не живи
© Copyright: Володимир Пюрко, 2021
Свидетельство о публикации №121021403332
Свидетельство о публикации №121021403332
Рецензии