Люблю, а може не люблю...
Так хочеться мені це знати...
Живу, а може не живу....
В кого мені це запитати...
Зайду спитаю в сердця я,
Воно сидить, тремтить від болю,
Образив хтось його мабуть,
Жаліється мені на свою долю.
Пробач, ти серденько моє!
Хотів любить і буть любимим!
Не знаю, як нам пережити,
Ось цей підступний ніж у спину.
Лікує час, ти ж знаєш добре,
нічого, трошки потерпи.
Ці шрами заживуть у тобі,
Не плач, і душу не трави.
У нас душа з тобою добра,
У нас все буде, як завжди!
Нічого, серденько ти моє,
Ти тільки трошки потерпи...
Люблю
© Copyright: Володимир Пюрко, 2021
Свидетельство о публикации №121021308103
Свидетельство о публикации №121021308103
Рецензии