Давай розкажеш ти мені,
Чому душа твоя в вогні...
Мабуть, не раз вона палала,
Коли когось дуже кохала...
Давай розкажеш ти мені,
Чому у серці біль твоїм...
О, так, знайомі ці слова,
Колись любила і хотіла,
Літала кожен день на крилах
Наївна була і дурна,
Кохання в серці берегла...
Давай розкажу я тобі,
Чому ми всі такі дурні...
Тому що хочем ми любити,
З любов'ю в серці хочем жити,
Але любов, як гіркий яд -
Сьогодні рай, а завтра в ад.
Сьогодні я тебе люблю,
А завтра ненавджу, вб'ю,
Сьогодні ніжний поцілунок,
А завтра, стусанів дарунок....
Давай про це не говорити,
А просто будемо ми жити.
Чекати, коли наше сердце,
Цю біль у ньому перенесе
І через рік, а може два
Зустрінемося ми з тобою,
І вже не буде цього болю,
А просто шрами у душі
Будуть писати ці вірші...
Поговорили, легше стало.
І як би цього не бувало
Всміхнулись і пішли робити,
Тому що далі треба жити!
Давай розкажеш ти мен
© Copyright: Володимир Пюрко, 2021
Свидетельство о публикации №121021209775
Свидетельство о публикации №121021209775
Рецензии