Дідусь мій цяцькатись не міг
З правопорУшником в нарОді.
Плював він збОченцю до ніг,
Зі-слова: – Курва ти, та й годі!
А потім, з серця, через край,
Нажаль, така була манера,
Він міг сказати : – ПочекАй!
Додавши: – Хай йому холера!
Довівши пОгляди свої,
На обґрунтованій основі,
Він ставив крапку на розмові,
Щоб не плодились крутії.
ВигАдько – чистої води…
Таким він був, дідусь мій
д р е м н и й
І я, відмІрок недаремний —
Куди не він, і я – туди!
Спадок
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121021203419
Свидетельство о публикации №121021203419
Рецензии