Посватанный Автор-2... Музыка молчания

Музика мовчання
http://stihi.ru/2020/04/26/7176
Артур Грей Эсквайр
                «Про те, як тріщать цикади
                І маки цвітуть – ми знаємо,
                Самі ж в глибокому схроні
                На арфі без струн граємо…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

                Лицарям Місячного Сяйва та Горобиних Ночей

У глибинах глини, у нутрощах скель,
Під корінням старезних дерев,
Що снять ароматом конвалій Неба
Ми вирили схрони – глибокі, наче колодязі,
Тихі, наче птах світанку опівночі.
Ми чекаємо слушного часу,
Граємо на різблених арфах –
Арфах без струн.
Ми граємо музику тиші,
Співаємо пісні мовчання –
Тут, в глибинах землі.
Нас чують тільки корені –
Підземні руки столітніх буків
І ясенів синього вечора –
Нашу пісню мовчання.
Нам сняться сни про майбутнє –
Сонячне, як червнева шипшина
І високе, як Вега у липні,
Сни про країну загірну,
Про Землю Майбутнього –
Нам – мрійникам лісу,
Шукачам незримого і невідомого,
Нам – прочанам таємного,
Лицарям сяйва Місяця.

А десь на поверхні зеленотравній
Серед лісу тінявого і яглицевого
Бродять люди босоніж
І дослухаються –
Вухом до землі вологої тулячись,
Хочуть почути музику –
Музику нашої тиші.

******************************************

                «О том, как трещат цикады
                И маки цветут - мы знаем,
                Сами ж в глубоких схронах
                На арфе без струн играем ... »
                (Федерико Гарсиа Лорка)

                Рыцарям Лунного Света и Воробьиных Ночей


В глубинах,  где глина,  в нутре самом скал,
Под кореньями старых дерев,
Что пахнут сильней,  чем ландыши Неба,   
Мы вырыли схроны,  глубокие, как колодези,
Тише птичек рассвета  этой полночью,
Ожидая удобного часа,
Играем  на вычурных  арфах –
Арфах без струн.

Мы играем музыку тишины,
Поём мы лишь песни молчанья -
Тут, в глубинах земли.
Нас слышат только коренья –
Подземные руки столетних буков
И ясеней синего вечера -
Нашу песню молчанья.

Нам снятся сны о грядущем -
Солнечном, как июньский шиповник,
И высоком, как Вега в июле,
Сны про страну за горами,
Про Землю Грядущего -
Мечтатели леса,
Мы хотим незримого и неведомого,
Мы - паломники тайного,
Рыцари Света лунного.

Там,  на поверхности зеленотравной
Там, леса  где тенистые и с шелест-травою,
Бродят люди босиком
И, прислушиваясь-
Всё сильней к земле промокшей прижимаясь,
Жаждут услышать музыку -
Музыку нашей тишины.