Пiсня

Складаються у серці звуки,
І випливають в пісню щиру,
Про мої радощі і муки,
І про небесну Батьківщину.

Живе в душі і плине часом,
Плекає марево надії,
Що шлях цей, сповнений поразок,
Відновить в небі мої мрії.

Що пісня ця не безголоса,
Яскраве полум’я здіймає,
А стомленого серця сльози,
Христос піклуючись, стирає.

І навіть, невблаганна осінь,
Рясними, сповнена, дощами,
Незакарбує в серці просідь,
Не роз’ятрить мої печалі.

Негода не зупинить пісню,
Веде Спаситель відлік часу,
Його любов в годину грізну,
Дарує спокій свій відразу.

Наповнить серце небесами,
І душу стомлену в пустелі,
Рясними, обійме, дощами,
Щоб ріс, як едельвейс, на скелі.

Щоб відчував Творця присутність,
В сухім, нестримнім леті часу,
І в плині літ нестримну сутність:
Триматись за Христа щоразу.

Та радість серце непримітне,
З’еднає в пісню з небесами,
Й пустеля, як життя, розквітне,
Рясними сповнена дощами.