Сумна безкрила у човні
Пливу за обрій.
Чи то наврочено мені
На шлях недовгий.
І линуть в небуття часи
Душа порожня.
Кладу життя на Терези,
Мабуть, безбожна.
Наш вік — одна жагуча мить,
Та я щаслива,
Бо серце, майже, не болить,
Не хоче дива...
Ти не спинив, та дав піти,
Благать не стала.
Отруйний дощ змива сліди,
А їх чимало.
Поталанило не мені,
Бо я безбожна.
Спливають тихо дні земні,
Вода тривожна.
В нерівнім дзеркалі ріки
Себе не бачу.
На дно ідуть мої гріхи,
Та хибна вдача.
Чи, може, істина на дні,
Чи то наврочено мені...
Чи то наврочено...
© Copyright: Людмила Кучер, 2021
Свидетельство о публикации №121020600510
Свидетельство о публикации №121020600510
Рецензии