Спасибі тобі, Боже, що зміг мені ти дав.
Коли я народилась, ти трохи може й спав.
Ну що, я не майстриня, в цьому я, ну не кмітка.
А вдома, господиня, моторна та швидка.
Онуків я кохаю, зросли, мов ластівки.
Мене всі поважають, чуйні та стрімкі.
До себе в гості кличуть, пригоди розказать.
Мені здоров'я зичуть, люблять пригощать.
За все я славлю Бога, за вірші, що дав мені.
За те, що маю змогу, писати ще й пісні.
Комусь незрозумілі, комусь і до душі.
Мої думки сміливі, не звідкілясь прийшли.
По іронії долі, мені зірвали план.
І мене, мов вітер в полі, наздогнав талан.
Від нього нема ліків, мене занапастив.
Почався новий відлік, в житті моїм прорив.
Тобі я вдячна, Боже, цей мій малий талан.
Буде для душі тепер, найкращий талісман.
Моє із ним життя наповнено змістовно.
І, став для мене дар твій, почуттям вагомим.
Душi найкращий талiсман
© Copyright: Вера Денищенко, 2021
Свидетельство о публикации №121020406933
Свидетельство о публикации №121020406933
Рецензии