Ф вейський Павло

     Фівейський Павло

     Поема духовна


Ну що ж, пустиня...
Ходьби чотири дні —
і після третього —
куди — те Бог
лиш знає


ходи чи не ходи
води
немає...


і — Той,
і в Нього є чиїсь — сліди...
бо так було
перед одним Павлом —
Він гору розсуває
а вже печера є
а в ній вода
є...


! як сталось??
смерть же життя — та блискавично
                виявляє!..
й хто воду Божую
сховає?..


«Заходь, Антонію...
Як добре —
ти прийшов...
Скидай сандалі.» А видно —
й так все
знає...


«А Той для праведника —
й Сонце утискає.» —
мо’ скажуть ті,
хто в Бозі знає.


«Ти сам — чи в тайні...
Від слави людської —
чи сам втікаю?»


«І лев — пустиню
й Бога краще знає.»


«Підеш і принесеш —
щоб мене в плащаницю
загорнути.»


...Заледве встиг Антоній
повернутись —
прийшли два леви
й вирили яму!..


Що в тайні —
в тайну може загорнутись.


І може з тайни
хтось більше виповзе
до тями...

30.01.2021,
пам’ять начальника всіх монахів Антонія Великого