Нерви у мами за сталь міцніші.
Не хоче каші. Нехай не хоче.
Не прокидається доня?? Тепліше.
Вкрий! Хай вже носик ковдра лоскоче.
А мамі - сісти кашу поїсти,
І філіжанку смачної кави,
І перестане в очах темніти,
І знову здасться життя цікавим.
Піти і чмокнути доню в щічку:
"Вставай, мала. Ми спізнились двоє.
Та, знаєш, все це - така дрібничка.
Усі - живі! І ми, завжди, з тобою.
А завтра, доню, встаєм раніше.
У школі всі на тебе чекають.
А, каша тільки тоді смачніша,
Коли у неї душу вкладають.
А я вкладаю і серце, й душу.
Люблю вас щиро! Бо ми - родина.
І все на світі здолати мушу
Заради тебе, моя дитино".
Нерви у мами за сталь мiцнiшi
© Copyright: Наталия Бучковская, 2021
Свидетельство о публикации №121020404304
Свидетельство о публикации №121020404304
Рецензии