ОСТАННІЙ ПОГЛЯД.
Гостила донька ціле літо
В своєму рідному краю,
Приїхала, пілікуватись,
В хатину батьківську свою.
За час розлуки коло річки
Високі Верби поросли.
Та й не впізнала Мати доньки,
Не стало юної краси.
Мовляла, Мамо, не журіться,
Одужаю! В ріднім краю.
Бо мені хата часто сниться,
Немов с тобою в ній стою.
Коли в дорогу проводжала,
Благословляла доленьку,
За нареченим йти казала,
Як ниточка за голкою.
Дивилась донька Мамі в очі,
І якось посмішка не та.
Де ж ділись радощі дівочі?
Сивішою стає коса.
Виходить доньку проводжати
На потяг у чужі краї,
Стояла Мати коло хати,
Котилась по щочі сльоза.
Та й стала Мати обнімати,
Гірка котилася сльоза.
24 серпня 2011 року
У Тані день народження
Пройшов рік, як її не стало.
Останн й погляд
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2021
Свидетельство о публикации №121020207767
Свидетельство о публикации №121020207767
Рецензии