НА 40 ДНІВ ЯКОВЕНКО ВАСИЛЯ.
Круті вітри, сильні грози явори ламають,
Ростуть вони при дорозі, сонцем підсихають.
Та одному з Яворів зворушили корінь.
Вони виперлись з землі, моложаві чорні.
Стало тяжко получати корінням вологу,
Що болить, собі мовчав, хиливсь на дорогу.
Похилившись наче сів, до землі на трави,
В Осінь листя пожовтіли,а сухі відпали.
Це останні жовті листя, покидають Явір,
Бо кора йього злетіла на зелдені трави.
Хитав вітер сухі корні, не вдержали Явір,
Та й упал на сиру землю, із гори як камінь.
Розбилося сплетене, грачами гніздечко,
Та ніхто більше у нього не знесе яечко.
Перешкодити вітрам, неприступна доля,
Та й залишивсь при дорозі, лежати у полі.
Куме, друже, ти як боат, можно так назвати,
Як той Явір при дорозі, влізла доля в хату.
Та терпінню, мужньості приходить година,
Прощавайте гомонить, тобі вся родина.
9 жовтня 2005 року
НА 40 дн в Яковенко Василь
© Copyright: Алексей Кириченко 11, 2021
Свидетельство о публикации №121020207718
Свидетельство о публикации №121020207718
Рецензии